Повернення без ілюзій: що думає молодь Донеччини про відновлення

Кінець 2025 року. У різних містах України – Дніпрі, Полтаві, Києві, Кропивницькому та Кривому Розі – за столами збирається молодь із Донеччини. Більшість із них живе поза рідною областю вже кілька років. Вони говорять про безпеку й повернення, про дітей і майбутнє регіону, якого вже давно немає в тому вигляді, яким вони його пам’ятають. У цих розмовах багато емоцій, сумнівів і прагматичних запитань: що буде далі і чи є взагалі місце для них у відновленні рідної Донеччини.

Саме в такій атмосфері і народжувалася дослідницька частина проєкту «Код відновлення: молодіжний вимір Донеччини».

«Проєкт з’явився у відповідь на необхідність консолідувати молодь ВПО з Донеччини, яка зараз вимушено проживає за межами області. Водночас ми хотіли надати їм інструменти для реального впливу на процеси формування місцевих стратегій та політик у рідних громадах, зокрема тих, які зосереджені на відновленні», – пояснює керівник проєкту, голова громадської організації «Нова Дружківка» Сергій Пронкін.

За його словами, численні дослідження фіксують одну й ту саму закономірність: молодь прагне впливати на рішення, але часто не розуміє, як саме влаштована система місцевого самоврядування зсередини, і де в ній узагалі є місце для неї.

Саме тому проєкт працює одразу у двох напрямках. Освітньому, де молодь ВПО з Донеччини вчиться особливостям роботи місцевого самоврядування, проєктному менеджменту та лідерству. Та адвокаційному, під час якого розробляється План дій із залучення молоді до раннього відновлення громад Донеччини.

П’ять міст – п’ять розмов про майбутнє

Першим кроком стали інтеграційні заходи у п’яти містах. Там, за круглими столами, відбулися фокус-групові дискусії з молодими переселенцями. У цих розмовах учасники та учасниці ділилися власним баченням того, яким вони бачать відновлення Донеччини, і чи бачать себе у цьому процесі взагалі.

«На основі отриманих даних ми сформували первинний звіт, який відобразив бачення молоді та певні тенденції щодо їхнього бажання долучатися до раннього відновлення, а також як вони безпосередньо бачать цей процес, адже відновлення може бути різним. І важливо було зрозуміти, хто і як формує його у себе в голові. Таким чином ми зібрали п’ять тез, які відображали реальні болі, з якими стикається молодь» – каже Сергій.

Але дослідження не зупинилося на голосах самої молоді. У січні-лютому команда «Нової Дружківки» провела глибинні інтерв’ю з експертами, які щодня працюють із молодіжною політикою регіону. Вони представляли три професійні сфери: публічну владу, громадський сектор та освіту.

«Під час цих інтерв’ю ми перевіряли наші гіпотези, отримані під час фокус-груп, щоб зрозуміти, де є відмінності бачення між молоддю та тими, хто формує молодіжну політику», – ділиться Сергій.

Від романтики до прагматизму

Під час фокус-груп молодь знову й знову поверталася до п’яти тем. Це переважне небажання молоді працювати в робітничій сфері та будівництві, вахтовий метод як базовий варіант у перші роки відновлення, фізична та ментальна безпека повернення, формати дозвілля та новий образ Донеччини.

«Разом з молоддю ми формували імовірнісні сценарії. Ми не говорили про конкретні терміни або обов’язкове повернення, а лише про особисте бачення можливих сценаріїв у майбутньому. Методологія не передбачала, щоб ми оцінювали, яка з цих тем більш нагальна, а яка менше. Нам важливо було зібрати широку рамку бачення та потреб молоді та виявити спільні тенденції в різних містах», – пояснює Сергій Пронкін.

Один із головних висновків виявився особливо промовистим. Молодь Донеччини пройшла внутрішній злам від романтичної риторики відбудови до жорсткого прагматизму. Вони не повернуться тільки заради того, щоб класти цеглу у міста-привиди, а вимагають створення екосистеми безпеки, гідності та можливості впливати на власне майбутнє.

Три головні бар’єри повернення

Коли розмова заходила про конкретні умови повернення, молодь називала кілька факторів, які стримуватимуть їх від цього рішення.

По-перше, це дитиноцентричний якір, тобто успішна інтеграція дітей у нових громадах може стати вирішальним аргументом проти повернення. Молоді батьки не готові жертвувати комфортом та безпекою дитини заради власної ностальгії. Другим фактором залишається безпека. Не абстрактна, а дуже конкретна: страх, що «вічного миру» не буде, що близькість до агресора і замінованість земель зробить регіон непридатним для життя на роки вперед. Третій бар’єр – це соціальний розкол, глибока недовіра та страх конфліктів із тими, хто залишався в окупації.

Де експерти погоджуються, а де – ні

Після аналізу відповідей молоді команда звернулася до експертного середовища. Так, у питаннях працевлаштування або ймовірності вахтового методу повернення думки фахівців здебільшого співпали. В усьому іншому нюанси, а подекуди і прямо протилежні погляди.

«Щодо питання етики розваг та дозвілля в процесі відновлення думка експертів загалом була схожою у контексті того, що на ранніх етапах звичні розваги будуть «не на часі», але повна відмова від дозвілля неможлива. Формула успіху, з їхніх слів, полягає у поступовому переході від терапевтичного спілкування до тихих культурних подій», – каже Сергій.

Питання фізичної та ментальної безпеки викликало різні оцінки. Експерти визнавали, що проблема реальна, але розходилися в тому, наскільки вона є критичною. Найбільш дискусійною стала тема майбутнього образу Донеччини. Думки експертів полярно розділилися. Консервативна частина наполягала на збереженні індустріального коду. Натомість інші пропонують повний ребрендинг, аргументуючи це тим, що відновлювати заводи у тому вигляді, якими вони були до повномасштабної війни, не відповідає інтересам молоді, адже означає будувати минуле, а не майбутнє

Коли команда зіставила відповіді молоді з позиціями експертів, картина вийшла неоднозначна. Повний консенсус лише в одному пункті – вахтова модель повернення як базова в перші роки відновлення.

«Але у питаннях працевлаштування, етики розваг, фізичної й ментальної безпеки проявилися відчутні розриви між баченням молоді та оцінками експертів. Очевидно, що питання нового бренду Донеччини є найбільш проблемним, адже навіть серед експертів не було єдиного бачення того, яке майбутнє може бути у регіону», – додає керівник проєкту.

Від дослідження – до рішень

Зібрані дані не осядуть у ящику архіву. Наступний крок – створення практичного документу для громад Донеччини. Результати дослідження стануть основою для розробки Плану дій із залучення молоді ВПО до раннього відновлення регіону. Поряд з аналітикою він міститиме аналіз законодавчої бази, матрицю рішень і конкретний інструментарій для громад.

«Ми хочемо зробити План максимально прикладним, а не кабінетним документом. Влітку плануємо презентувати напрацювання представникам громад Донеччини, щоб розпочати безпосередню адвокаційну роботу з включення підходів Плану до стратегічних документів громад. А наприкінці проєкту презентуємо План для молоді, яка була учасником наших заходів, та проведемо відкриту дискусію з представниками обласної адміністрації та територіальних громад, щоб розпочати діалог релокованої молоді та місцевої влади», – зазначає Сергій Пронкін.

При цьому в центрі документа залишиться саме голос молоді.

«Наша безпосередня професійна інтервенція – це матриця рішень та практичний інструментарій. Але і їхню життєздатність ми перевіримо разом з молоддю на останньому спільному заході проєкту», – каже Сергій.

Лише після цього чернетка стане фінальним документом. Експертні оцінки, в першу чергу, необхідні для того, щоб співставити запити молоді та зрозуміти, що реально втілити у короткостроковій перспективі, що у середньостроковій, а що поки залишається бажаним, але недосяжним. Зрештою, План дій має стати практичним інструментом для громад.

«Ми вже проаналізували запит молоді та експертне середовище, тому громадам не потрібно витрачати на це ресурси та час. Наша команда підготує набір інструментів для того, щоб працювати з молоддю було легше, а комунікація з ними була чесною та відкритою. По суті, це набір універсальних практик, які кожна громада зможе адаптувати під власний соціальний та економічний контекст», – підсумовує Сергій Пронкін.

Матеріал створено громадською організацією «Нова Дружківка» у межах проєкту «Код відновлення: молодіжний вимір Донеччини», який є частиною ініціативи «Імпульс», що реалізується за підтримки Міжнародного фонду «Відродження» та Фонду Східна Європа і за фінансування Норвегії (Norad) та Швеції (Sida).

Імплементаційні партнери проєкту: Управління сім’ї, молоді та масових заходів НПВ Донецької ОДА та Молодіжна рада при Донецькій ОДА.

Зміст матеріалу не обов’язково відображає позицію Міжнародного фонду «Відродження», Фонду Східна Європа, Уряду Норвегії та Уряду Швеції.

Текст: Тетяна Крючкова

Фото: ГО «Нова Дружківка» та МФ «Відродження»